Оксана Олегівна МИКИТЕНКО (1956), філолог-славіст, доктор філологічних наук (2012), старший науковий співробітник (1996), провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Сфера наукових інтересів –слов’янська народна культура, українсько-південнослов’янські (зокрема, українсько-сербські) фольклорні та фольклористичні зв’язки, обрядовий фольклор, ліро-епічні жанри, питання теорії та методології фольклору, літературно-фольклорні взаємовпливи, історія фольклористики.
Член Комісії з фольклору при Міжнародному комітеті славістів (1993), Українського комітету славістів (2018), Союзу фольклористів Сербії (Удружење фолклориста Србиjе). Учасник з’їздів славістів (Софія, 1988; Братислава, 1993; Краків,1998; Любляна, 2003; Охрид, 2008; Мінськ, 2013; Белград, 2018). Член Міжнародної організації з народної творчості (Internationale Organisation für Volkskunst – IOV NGO) (1990); Міжнародного товариства з етнології та фольклору (Société Internationale d’Ethnologie et de Folklore – SIEF) (2015), Міжнародної баладної комісії (Kommission für Volksdichtung – KfV) (2005) та Робочої групи з обрядової культури при SIEF (Working Group on the Ritual Year) (2011). Учасник конгресів SIEF (Загреб, 2015; Гетинген, 2017). Автор публікацій у наукових виданнях України, а також Австрії, Бахрейну, Білорусії, Болгарії, Литви, Македонії, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини, Словенії, Угорщини. Експедиції: Житомирська область, Малинський район (1979); Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Печеніжин (1981); Стрмостен, Ресава (Сербія, 1981); Грбаль (Чорногорія, 1999); Вевчани (РП Македонія, 2019).
Монографії: Сербські голосіння: поетичний та історико-географічний аналіз (1992); Балканослов’янський текст поховального оплакування: прагматика, семантика, етнопоетика (2010). Автор статей до енциклопедій та енциклопедичних словників: Енциклопедія Сучасної України (т.т. 3, 20), Художня культура західних і південних слов’ян (ХІХ – початок ХХ століття) (2006), Українська славістична фольклористика (2019), Українська етнографічна енциклопедія (у друці); збірники (співавтор і член редколегії): Слов’янський світ, Дриновський збірник, Одеські етнографічні читання, Филолошки студии; УКРАС (-2013); журнали (член редколегії): Народна творчість та етнологія, Гласник (2020); спеціалізовані видання (координатор, перекладач та науковий редактор): Болгарська фольклористика (НТЕ, 2008/2), Македонська фольклористика (НТЕ, 2009/3), Турецька фольклористика (НТЕ, 2010/5), Сербська фольклористика (НТЕ, 2012/2). Міжнародні проекти (учасник): Етнокультурні процеси в Україні та Македонії: основні тенденції сучасного розвитку (2013-2015); Фольклор у сучасному культурному контексті (болгаро-українські паралелі) (2006-2008); Етнокультурна спадщина та ідентичність у контексті сучасних соціокультурних процесів у Болгарії та Україні (2009-2012); Конструювання ідентичності в контексті пан’європейської мобільності (Україна – Болгарія) (2014-2016); Культурна спадщина та національна ідентичність (Динаміка соціокультурних процесів у сучасних суспільствах Болгарії та України) (2019-); (керівник групи): Ethno-Poetic Constants of Laments in the Folklore Traditions of South-Eastern and Eastern Europe (1998-2000) у межах Research Support Scheme – RSS.